Вівторок, 19.03.2024, 11:01
 Пробація в Україні 
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS


МЕНЮ
Пошук


Проект «Підтримка в’язничної реформи в Україні»



Ефективне лідерство та менеджмент





Державна пенітенціарна служба України



Наше опитування
Якою мірою українські суди керуються принципом гуманізму і які покарання вони виносять?
Всього відповідей: 239
Друзі сайту
www.dmytro-yagunov.at.ua

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
 Пробація в Італії
Рада Європи
Підтримка тюремної реформи – Семінар на тему умовного засудження
24-25 січня 2012 року
Київ, Україна

«Правові основи, організація і розвиток служби пробації в Італії» 
 
Луїза Гандіні 


Італійське кримінальне законодавство про альтернативи ув’язнення є хорошим прикладом різниці між санкціями та заходами: Кримінальний кодекс Італії не змінювався з 1930 року, а до hозділу про покарання не вносилось істотних змін щодо винесення вироків: основними санкціями залишалися ув’язнення та накладання штрафу. 

Пенітенціарна реформа, що стала результатом роботи чотирьох парламентських законодавчих органів, відбулася лише в 1975 році. Були запроваджені альтернативні засоби, як альтернатива ув’язненню на стадії виконання покарання: те, що не змогло увійти через Кримінальний кодекс, було впроваджено через Закон про пенітенціарну службу, тобто закон, який значно змінив правову основу виконання покарань в рамках італійської системи.

В даний момент, після внесення численних змін в початковий текст, нашими альтернитивними заходами є:

- Передача засуджених осіб під нагляд служби пробації (стосується вироків зі строком ув’язнення до 3 років);
- Передача певної категорії правопорушників під нагляд служби пробації (наркозалежних, алкоголіків, які проходять або планують проходити програму реабілітації, при засудженні строком до 6 або 4 років);
- Домашній арешт (різних видів, що накладається на різні категорії засуджених осіб);
- Часткова свобода.

В 1981 році, тобто шість років пізніше, були здійснені незначні зусилля щодо впровадження санкцій, що не передбачають ув'язнення, з набранням чинності Закону про санкції, які замінюють короткий термін ув'язнення, а саме, часткове затримання, керована свобода та накладання штрафів (штрафи замінювались на неоплачувану працю на прохання засудженої особи).

Під час дії трьох останніх законодавчих влад були представлені три різні проекти нового Кримінального кодексу трьома різними комітетами експертів: всі вони впроваджували певні санкції, які не передбачали ув'язнення за розпорядженням судді або суду, які виносять рішення. Однак, Кримінальний кодекс Італії залишився без змін.

Із впровадженням альтернативних заходів у 1975 році законом також було запроваджено і  Службу пробації. Вона складалася із спеціальних відомств, які сьогодні називаються "Centri di Servizio Sociale per Adulti” («Центри служби пробації для повнолітніх»), відомі сьогодні як «Місцеві органи виконання покарань в суспільстві».


Італійська служба пробації має наступні характеристики:

- є частиною державної служби (Міністерство юстиції);
- знаходиться під контролем адміністративного відділу Пенітенціарної служби, який несе відповідальність за виконання всіх вироків;
- є незалежною від в’язниць, але співпрацює з ними;
- залучає до роботи на платній основі кваліфікованих соціальних працівників для здійснення своїх інституційних обов’язків;
- її головним завданням є створення та сприяння встановленню зв’язків між в’язницями та місцевими громадами, а також забезпеченя нагляду за правопорушниками, що користуються альтернативними методами, тобто поєднання допомоги правопорушникам та здійснення над ними контролю. 

Служби пробації були створені через рік після набрання чинності законом в тих самих містах, де були створені Наглядові управління, тобто управління з одним або більше наглядовими суддями. Ці судді мають виключну компетенцію виконувати вироки, і таким чином, пенітенціарні установи та служби пробації підтримують з ними постійний зв’язок.

Функції та завдання служби пробації, які є наслідком посередницької ролі, покладеної на неї законодавством, та «пенітенціарної» природи альтернативних заходів, наступні:

В межах карних установ:
нагляд за засудженими та інтернованими особами, останні є правопорушниками, відносно яких застосовується тюремне ув’язнення; 
сприяння успіху програми реабілітації засуджених та інтернованих осіб;
підтримання безпосередніх зв’язків з правопорушниками та інтернованими особами стосовно проблем у відносинах з їхніми родинами або їх реінтеграції в суспільство.

В межах суспільства:
вивчення соціальної та сімейної ситуації правопорушників, які відбувають покарання в місцях позбавлення свободи;
надання звітів Наглядовому суду до винесення рішення про застосування альтернативних заходів;
надання допомоги та підтримки під час виконання:
- «надання дозволу залишати установу»
- «звільнення з-під варти»
- Заміна санкцій, а саме, часткове затримання та керована свобода;
- Заходи безпеки, що називаються libertà vigilata («свобода під наглядом»), які заносяться до вироку через соціальну небезпеку засудженої особи або застосовується внаслідок умовного звільнення.
Здійснення нагляду протягом реалізації альтернативних заходів, а саме:
- передача засуджених осіб під нагляд служби пробації;
- передача певної категорії правопорушників під нагляд служби пробації;
- Домашній арешт;
- Часткова свобода
Зв'язок з юридичними органами влади, особливо з наглядовими суддями;
Зв'язок з місцевими органами влади, місцевими соціальними службами, приватними організаціями з надання соціальної допомоги та волонтерськими асоціаціями в рамках програм як загального характеру, так і пов’язаних з певними справами. 

Згідно з нашою статистикою діяльність, пов’язана з альтернативними заходами та, зокрема, здійснення службою пробації нагляду над особами, засудженими умовно, поступово стала найбільш поширеною серед всіх інших видів роботи служби. З моменту започаткування такої служби сфера її діяльності пересунулася із стін пенітенціарних установ в межі суспільства.    

Поширенню таких заходів в основному сприяли поправки до законодавства, запроваджувані, починаючи з 1975 року, які зрештою, після чисельних коливань між більш та менш сприятливими рішеннями, зробили громадські заходи більш доступними для більшої кількості засуджених правопорушників. Це відповідає концепції того, що за певних обставин правопорушники повинні мати доступ до застосування цих заходів замість ув’язнення. 
Організація

В Італії cлужба пробації є державною службою, в зв’язку з чим виконання покарання визнається законодавством як lержавна відповідальність, яка не може передаватися недержавним установам.   
Ця cлужба є частиною Департаменту пенітенціарної адміністрації Міністерства юстиції, а отже весь штат cлужби вважається державними службовцями.

Служба організована на трьох рівнях: національному, регіональному та місцевому.

На національному рівні cлужба представлена Генеральним директоратом з питань виконання покарань в суспільстві, відповідальним за складання директив, планування, організацію, координацію, моніторинг та перевірку діяльності місцевих офісів та відповідальність за них в цілому.    
 
На регіональному рівні вона складається з регіональних офісів пенітенціарної адміністрації (Provveditorato Regionale dell’Amministrazione Penitenziaria), що поділяються на шість секторів та несуть відповідальність разом з центральним відомством за управління персоналом, його підготовку та курси підвищення кваліфікації, програми реабілітації для правопорушників, що знаходяться під вартою, та для тих, до яких було застосовано громадські заходи (мотивація, планування, координація та перевірка), та за адміністрування і облік.   
  
Регіональні офіси, що координують роботу служб пробації в регіонах, певною мірою наслідують організацію Департаменту в Римі, в тому числі Офісу з виконання вироків в суспільстві. Наразі існує 17 регіональних офісів.

Місцевий рівень складається із  місцевих служб та організаційних підрозділів, що поділяються за трьома сферами своєї діяльності: 
- Секретаріат
- Заходи служби пробації 
- Адміністрування та облік

Персонал, відповідальний за кожну з таких сфер, повідомляє про будь-які проблеми або потенційні проблеми відносно таких сфер Директорові офісу, який є головою та гарантом, та несе відповідальність за роботу такої служби. 

Робота кожного співробітника служби пробації включає 6 різних видів справ. Критерій, за яким розподіляються справи, пов’язаний із місцевістю, в якій проживає    клієнт, а не з видом дій, що вимагаються від співробітника служби пробації, або видом правопорушення, який він або вона вчинили, або з видом проблем, з якими він або вона зіштовхнулися. Можливі виключення. 

Справи розподіляються згідно з формальною процедурою на підставі наказу Директору офісу. Також згідно з його наказом справи закриваються, коли дії співробітника служби пробації, контроль яких є обов’язком директора, добігли кінця.   Співробітники служби пробації, які автономно ведуть справи, можуть звертатися до Директора по пораду або навіть із проханням контролювати їх під час ведення певної справи, якщо вони цього бажають. 


Розвиток 

Більш широке застосування громадських заходів в Італії протягом останніх кількох років призвело до значного збільшення чисельності співробітників служби пробації (з 600 до 1200). 

 минулому увага приділялася тому, щоб відновити мотивацію персоналу та попередити ризик їх виснаження, захистити якість роботи служби в умовах надмірного навантаження, дбати про людей, а не папери, та заохочувати участь служби в роботі більш загального характеру.
  
Насправді, досвід, накопичений службою пробації під час роботи в місцевих спільнотах в різних частинах країни, завдяки якому було виявлено не лише проблеми, але й наявні ресурси, робить службу пробації не лише привілейованим спостерігачем, а ще й потенційним організаційним посередником. 

З метою досягнення відповідних цілей служба потребувала структурного розширення, реструктуризації та реорганізації, та все ще потребує більшого залучення агенцій та організацій на добровольній основі. Серед нещодавно здійснених проектів:
укладання угоди з психологами;
відкриття нових відділень через постійно збільшувані обсяги роботи та велику кількість клієнтів в певних частинах країни; 
створення угоди з урядом з метою найму "Servizio civile”, тобто молодих людей, які несуть добровільну громадську службу, замість військової (примусова військова служба була скасована);  
створення служби "Довідки" з метою надання інформації щодо положень, процедур та інших послуг, пов’язаних із службою пробації, до складу якої входять добровольці. 
завершення програми оснащення комп’ютерами
відкриття інтернет-сайту
складання планів щодо фінансової автономії відділень (більшість з них все ще пов’язані з бюджетом в’язниць). 


Інші плани стосуються організаційних аспектів служби, а також робочих методів та завдань. 

Серед цих планів:
створення комп’ютерного зв’язку з суддями, що здійснюють нагляд, та судами;
придбання у власність, замість оренди, приміщень для офісів або розташування їх в приміщеннях, що є власністю держави. 

З моменту утворення служби пробації, разом із соціальними змінами та спалахом таких явищ як тероризм, наркотична залежність, організоівана злочинність, нелегальна міграція та корупція,  змінився характер проблем, що повстають перед нею. 

Так само як і тюремній службі, службі пробації необхідно було пристосуватися до цих змін та подумати над питаннями цінності того, що вона може запропонувти різним правопорушникам, до роботи з якими вона професійно та культурно підготовлена, та які є виходцями в основному з маргінальних верств суспільства.    
  
Маючи переконання, що людина може змінити свою поведінку, та що альтернативні заходи можуть сприяти такій зміні, служба пробації в минулому неодноразово переглядала свої завдання. 

Вона все ще продовжує робити це, прагнучи довести, що виконання вироку сумісне з процесом реабілітації, який можуть обрати її клієнти.  Чітка мета служби пробації полягає в тому, щоб гарантувати безпеку для суспільства шляхом боротьби з рецидивами та сприяння реінтеграції правопорушників в суспільство.  
Copyright MyCorp © 2024