Неділя, 22.10.2017, 00:17
 Пробація в Україні 
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS


МЕНЮ
Пошук


Проект «Підтримка в’язничної реформи в Україні»



Ефективне лідерство та менеджмент





Державна пенітенціарна служба України



Наше опитування
Діяльність служби пробації повинна здійснюватися на принципах:
Всього відповідей: 70
Друзі сайту
www.dmytro-yagunov.at.ua

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
 Проект н/д В. Швеця 2013 р.

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про службу пробації
Цей Закон визначає правові основи організації та діяльності служби пробації, її завдання, функції та повноваження, основні засади здійснення соціальної та виховної роботи з особами, які вчинили кримінальні правопорушення невеликої та середньої тяжкості, та здійснення нагляду за ними.

Розділ І
ЗАГАЛЬНІ  ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів
1) пробація – це сукупність наглядових, соціальних, виховних та профілактичних заходів, які застосовуються за рішенням суду до осіб, підозрюваних, обвинувачуваних або визнаних судом винними у вчиненні кримінальних правопорушень невеликої або середньої тяжкості;
2) працівник служби пробації – це посадова особа служби пробації, яка відповідно до своїх повноважень, передбачених цим Законом, здійснює нагляд за особами, до яких застосовано пробацію, та проводить соціальну, виховну та профілактичну роботу з ними;
3) волонтер служби пробації – це уповноважена службою пробації фізична особа, яка добровільно здійснює благодійну, неприбуткову та вмотивовану діяльність, що має суспільно-корисний характер з метою виправлення та ресоціалізації осіб, до яких застосовується пробація;
4) нагляд – це заходи, які здійснюються службою пробації з метою убезпечення суспільства та виправлення й ресоціалізації осіб, до яких застосовано пробацію, та забезпечення дотримання цими особами покладених на них обов’язків, зобов’язань та обмежень, визначених та покладених судом;
5) досудова доповідь – це письмова доповідь, що готується працівником служби пробації для слідчого, прокурора або суду, яка містить інформацію про особу підозрюваного, обвинуваченого (підсудного), його соціально-психологічну характеристику та рекомендації щодо вибору найбільш оптимальних заходів пробації стосовно підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) з метою убезпечення суспільства завдяки створенню умов для виправлення та ресоціалізації підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) з урахуванням його соціально-психологічних особливостей;
6)  процедура медіації – діяльність компетентної особи (медіатора), спрямована на вирішення конфлікту між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим (підсудним) або особою, до якої застосовано пробацію, з метою усунення наслідків цього конфлікту.
Стаття 2. Сфера дії закону
Цей закон встановлює принципи діяльності служби пробації, її структуру, компетенцію та функції, основоположні засади проведення соціальної, виховної та профілактичної роботи з особами, до яких застосовано пробацію, правовий статус посадових осіб служби пробації.

Стаття 3. Правові основи пробації в Україні
Правову основу застосування пробації та діяльності служби пробації становлять Конституція, цей та інші закони України, міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані на виконання законів інші нормативно-правові акти.

Стаття 4. Завдання служби пробації 
Служба пробації сприяє убезпеченню суспільства шляхом здійснення нагляду за особами, до яких застосовано пробацію, організації та проведення з цими особами соціальної, виховної та профілактичної роботи з метою їх ресоціалізації та попередження рецидивної злочинності.


Стаття 5. Принципи діяльності служби пробації
Діяльність служби пробації ґрунтується на принципах:
- поваги та дотримання прав і свобод людини та громадянина;
- соціальної справедливості;
- законності;
- неупередженості;
- своєчасного та помірного втручання;
- відкритості, прозорості та підзвітності;
- участі громадськості у процесі виправлення та ресоціалізації осіб, до яких застосовано пробацію;
- диференціації та індивідуалізації підходу до осіб, до яких застосовується пробація;
- взаємодії з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, благодійними і релігійними організаціями;
- забезпечення конфіденційності суб'єктами, які надають соціальні послуги, дотримання ними стандартів якості, відповідальності за дотримання етичних і правових норм.

Стаття 6. Сфера застосування пробації
Пробація призначається судом і застосовується щодо осіб, які вчинили кримінальні правопорушення невеликої або середньої тяжкості, за умови визнання ними своєї вини у вчиненні цих кримінальних правопорушень:
- звільнених від кримінальної відповідальності за умови застосування пробації;
- звільнених від відбування покарання з випробовуванням;
- засуджених до покарання у виді  позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та громадських чи виправних робіт;
- умовно-достроково звільнених від відбування покарання.

Стаття 7. Заходи пробації
Пробація може передбачати наступні заходи:
- здійснення контролю за дотриманням особами, до яких застосовано пробацію, виконання покладених обов’язків й зобов’язань та дотриманням обмежень;
- здійснення нагляду за поведінкою осіб, до яких застосовано пробацію, за місцем проживання, роботи та навчання;
- проведення соціальної та виховної роботи з особами, до яких застосовано пробацію;
- надання психологічної допомоги особам, до яких застосовано пробацію;
- проведення індивідуально-профілактичної роботи з особами, до яких застосовано пробацію, спрямованої на попередження вчинення ними кримінальних правопорушень;
- організація та сприяння організації програм медіації, а також заохочення участі осіб, до яких застосовано пробацію, у цих програмах;
- забезпечення участі осіб, до яких застосовано пробацію, у суспільно-корисній безоплатній праці; 
- надання соціальних послуг та сприяння у вирішенні соціально-побутових проблем осіб, до яких застосовано пробацію (працевлаштування; отримання документів; забезпечення місцем проживання й реєстрації; медичне забезпечення; отримання освіти та професії; інших проблемних питань) спільно з іншими державними органами і громадськими організаціями, на які покладаються обов’язки з проведення роботи і надання допомоги засудженим.

Стаття 8. Підстави для застосування заходів пробації
Підставами для застосування заходів пробації є: 
1) рішення суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності з одночасним застосуванням пробації; 
2) обвинувальний вирок, яким особу засуджено до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, виправних або громадських робіт з одночасним застосуванням пробації;
3) обвинувальний вирок, яким особу звільнено від покарання з випробуванням з одночасним застосуванням пробації;
4) постанова суду про умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання з одночасним застосуванням пробації. 
При вирішенні питання про застосування до особи пробації суд бере до уваги характеристику особи підсудного та характер скоєного кримінального правопорушення, а також інші психологічні та соціальні характеристики, які містяться у досудовій доповіді служби пробації.

Стаття 9. Обмеження, обов’язки та зобов’язання, що покладаються на особу, до якої застосовано пробацію
Особа, до якої застосовано пробацію, зобов’язана дотримуватися загальновизнаних правил поведінки в суспільстві, вести правослухняне життя і не вчиняти правопорушень, дотримуватися встановлених відповідно до законодавства порядку і умов пробації.
У випадку застосування пробації суд може на певний термін покласти на особу один або декілька обов’язків, обмежень або зобов'язань:
1) утримуватись від контактів з особами, які визначені судом;
2) не змінювати місця проживання та роботи без дозволу служби пробації;
3) не залишати місце проживання у визначені судом години;
4) утримуватись від відвідування місць та територій, визначених судом;
5) виконувати безоплатну суспільно-корисну роботу, вид якої визначається органами місцевого самоврядування (цей обов’язок не покладається на засуджених до громадських робіт або виправних робіт);
6) відшкодувати завдану вчиненим кримінальним правопорушенням  шкоду;
7) взяти участь у процедурі медіації за умови згоди обох сторін; 
8) офіційно працевлаштуватися, пройти курс професійного навчання,  здобути освіту або взяти участь в освітніх програмах чи курсах;
9) пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії, токсикоманії, венеричної чи іншої хвороби, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб;
10) перебувати протягом визначеного часу у реабілітаційних центрах – для повнолітніх, які не працюють;
11) відвідувати заняття психолога протягом визначеного часу;
12) періодично з’являтися на реєстрацію до служби пробації;
13) взяти участь у реабілітаційних програмах або програмах, спрямованих на профілактику агресивної поведінки, мотивацію позитивних змін особистості, поліпшення соціальних стосунків тощо.

Стаття 10. Строк, на який застосовується пробація
Пробація може застосовуватися:
1) на строк від одного до трьох років – щодо осіб, які  звільнені судом від кримінальної відповідальності з одночасним застосуванням пробації;  
2) на період іспитового строку – щодо осіб, які звільнені судом від відбування покарання з випробуванням;
3) на період усього строку відбування покарання – щодо засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських чи виправних робіт; 
4) протягом невідбутої частини строку покарання – щодо осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання.


Розділ 2
ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ СЛУЖБИ ПРОБАЦІЇ
Стаття 11. Служба та чисельність Державної служби пробації
Служба пробації є урядовим органом державного управління, який проводить соціальну, виховну та профілактичну роботу з особами, до яких застосовано пробацію, та здійснює нагляд за ними з метою убезпечення суспільства. До складу служби пробації входять Державна служба пробації та її територіальні підрозділи. Положення про Державну службу пробації затверджує Кабінет Міністрів України. Органи служби пробації є юридичними особами, мають рахунки в установах банків, печатки із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Штатна чисельність працівників служби пробації становить п’ять відсотків від кількості осіб, які перебувають у них на обліку.

Стаття 12. Функції служби пробації
На службу пробації покладаються наступні функції:
1) підготовка досудових доповідей;
2) виконання покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади  або займатися певною діяльністю (як основною, так і додатковою), громадських робіт, виправних робіт;
3) здійснення нагляду за особами, до яких застосовано пробацію в порядку звільнення від кримінальної відповідальності, засудженими до покарань, виконання яких віднесене до компетенції служби пробації, а  також за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання призначеного покарання та звільнених від відбування покарання з випробуванням з одночасним застосуванням заходів пробації;
4) проведення соціальної, виховної та профілактичної роботи з відповідними категоріями осіб, перелік яких визначено цим законом;
5) організація виконання пробації у взаємодії з органами державної влади та місцевого самоврядування:
Служба пробації здійснює координацію діяльності усіх органів державної влади та неурядових організацій, на які покладаються завдання щодо соціальної адаптації осіб, що звільнилися з установ виконання покарань, у тому числі:
– Міністерства соціальної політики України;
– установ виконання покарань;
– органів внутрішніх справ;
– центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
– служб у справах дітей;
– центрів соціальної адаптації для звільнених осіб;
– центрів зайнятості;
– органів охорони здоров’я;
– освітніх установ;
– органів місцевого самоврядування;
громадських організацій.
6) надання допомоги потерпілим від кримінального правопорушення та сприяння у налагоджені діалогу між потерпілим та правопорушником.

Стаття 13. Повноваження служби пробації
Під час здійснення своїх обов’язків служба пробації: 
– веде персональний облік осіб, до яких застосовано пробацію, роз’яснює порядок та умови її реалізації;
– здійснює нагляд за поведінкою осіб, до яких застосовано пробацію, за місцем проживання, роботи та навчання, контролює виконання покладених на них обов’язків, обмежень та зобов’язань;
– проводить соціальну, психологічну та виховну роботу з особами, до яких застосовано пробацію;
– сприяє організації процесу медіації між обвинуваченим (підсудним) або особою, до якої застосовано пробацію, та потерпілим від кримінального правопорушення;
– забезпечує участь осіб, до яких застосовано пробацію, у суспільно-корисній безоплатній праці;
– застосовує до осіб, до яких застосовано пробацію, встановлені законодавством заходи заохочення і стягнення;
– організовує початковий розшук осіб, до яких застосовано пробацію, місцезнаходження яких невідоме, та передає матеріали до органів внутрішніх справ для оголошення їх розшуку;
– у разі ухилення осіб, до яких застосовано пробацію, від дотримання обмежень, виконання обов’язків та зобов’язань, визначених судом, направляє прокурору подання з відповідними матеріалами для вирішення питання про направлення особи, засудженої до покарання з випробуванням, або умовно-достроково звільненої від відбування покарання з одночасним застосуванням пробації, для відбування призначеного покарання.

Стаття 14. Взаємодія органів внутрішніх справ та служби пробації з питань проведення індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання осіб, до яких були застосовано пробацію.
При проведенні службою пробації індивідуально-профілактичної роботи з особами, до яких застосовано пробацію, органи внутрішніх справ у межах своїх повноважень:
– виконують подання служби пробації про привід осіб, до яких застосовано пробацію, які без поважних причин не з'явилися за викликом до служби пробації;
– виконують подання служби пробації про розшук осіб, до яких застосовано пробацію, місцезнаходження яких невідоме;
– виявляють факти притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності осіб, до яких застосовано пробацію, і письмово повідомляють про це службу пробації;
– після порушення кримінальної справи стосовно особи, до якої застосовано пробацію, слідчий або орган дізнання протягом 10 днів направляють до служби пробації копію постанови про порушення кримінальної справи та інформацію про обрання запобіжного заходу.  

Стаття 15. Взаємодія служби пробації з іншими органами державної виконавчої влади, судами, органами прокуратури та громадськими організаціями.
Служба пробації в процесі виконання покладених на неї завдань взаємодіє з установами виконання покарань, правоохоронними органами та іншими органами державної виконавчої влади, судами, органами прокуратури, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, громадськими організаціями, міжнародними та громадськими організаціями.

Стаття 16. Фінансування діяльності служби пробації
Служба пробації фінансується за рахунок Державного бюджету України.


Розділ 3
МЕТА ТА УМОВИ СКЛАДАННЯ ДОСУДОВИХ ДОПОВІДЕЙ СЛУЖБИ ПРОБАЦІЇ
Стаття 17. Мета досудової доповіді служби пробації
Досудова доповідь спрямована на встановлення дійсних соціальних, психологічних та біологічних потреб обвинуваченого (підсудного), вирішення яких сприятиме його ресоціалізації та недопущенню вчинення інших кримінальних правопорушень.
Досудова доповідь надається слідчому, прокурору або суду працівником служби пробації з метою забезпечення: 1) винесення справедливих, законних та справедливих вчиненому кримінальному правопорушенню та особі правопорушника процесуальних рішень; 2) складання процесуальних актів з урахуванням інформації про особу обвинуваченого, його соціально-психологічні особливості та соціальне оточення.

Стаття 18. Зміст досудової доповіді служби пробації 
Досудова доповідь служби пробації повинна містити повні, всебічні та об’єктивні дані: 
1) про особу підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) – вік та інші біографічні дані; вікові і психологічні особливості (темперамент, рівень загального розвитку, стан здоров’я, інтереси, ціннісні орієнтації та інше); соціальну (суспільну) характеристику (взаємовідносини в сім’ї, колективі, ставлення до роботи, навчання, участь у суспільному житті тощо);
2) наявність попередніх випадків притягнення до кримінальної відповідальності;
3) оцінка ризику вчинення нового кримінального правопорушення з боку підозрюваного, обвинуваченого (підсудного);
4) пропозиції щодо вибору найбільш доцільних та результативних заходів пробації, що повинні бути застосованими до підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) з метою убезпечення суспільства завдяки виправлення та ресоціалізації обвинуваченого (підсудного);
5) інша важлива інформація, яка необхідна для винесення справедливих, законних та адекватних вчиненому кримінальному правопорушенню та особі правопорушника процесуальних актів.
Інформація про вчи ненине кримінальне правопорушення збирається як з офіційних джерел, так і у ході бесіди з підозрюваним, обвинуваченим (підсудним) та іншими особами. 

Стаття 19. Досудова доповідь служби пробації
На письмовий запит слідчого, прокурора, судді служба пробації готує досудову доповідь та передає її посадовій особі органу досудового розслідування, який здійснює досудове розслідування.
Досудову доповідь затверджує керівник відповідного відділу служби пробації.
Слідчий (прокурор) повинен враховувати рекомендації служби пробації при проведенні слідчих дій та складанні обвинувального висновку, процесуальних актів.
Суддя повинен взяти до уваги рекомендації служби пробації при проведенні судового слідства для вирішення наступних питань: 1) про доцільність застосування пробації до обвинуваченого (підсудного); 2) про вибір зобов’язань, обов’язків та обмежень, які необхідно застосувати до обвинуваченого (підсудного) з метою його виправлення та ресоціалізації.
Стаття 20. Обов’язковість виконання запитів служби пробації 
Для підготовки досудової доповіді працівники служби пробації мають право отримувати інформацію про особу підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та особливості вчиненого ним кримінального правопорушення від підприємств, установ, організацій або уповноваженого ними органу та від громадян, в межах визначених цим Законом.
Запити служби пробації про надання інформації для складання досудової доповіді є обов’язковими для виконання для підприємств, установ, організацій або уповноваженого ними органу та підлягають виконанню у 10-денний строк або у строк, визначений працівником пробації у відповідному запиті.


Розділ 5
ПРОБАЦІЯ НЕПОВНОЛІТНІХ

Стаття 21. Мета пробації неповнолітніх осіб

Метою пробації неповнолітніх осіб є сприяння убезпеченню суспільства шляхом здійснення нагляду за неповнолітніми особами, які вчинили кримінальні правопорушення, та проведення виховної та соціальної роботи з метою профілактики вчинення неповнолітніми особами рецидивних кримінальних правопорушень, агресивної поведінки, мотивацію позитивних змін особистості та поліпшення соціальних стосунків.

Стаття 22.  Завдання пробації неповнолітніх осіб
Завданнями пробації неповнолітніх осіб є:
1) організація та здійснення контролю за дотриманням з боку неповнолітньої особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, визначених умов, обов’язків та зобов’язань, покладених на неї судом;
2) надання соціальної та психологічної допомоги неповнолітній особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, на всіх етапах кримінального судочинства;
3) здійснення нагляду за неповнолітньою особою, що вчинила кримінальне правопорушення, з метою зменшення ризику вчинення рецидивних кримінальних правопорушень;
4) проведення виховної та соціальної роботи з неповнолітньою особою, що вчинила кримінальне правопорушення;
5) організація взаємодії з центрами соціальної реабілітації неповнолітніх правопорушників і громадою;
6) організація процесу медіації між неповнолітньою особою, що вчинила кримінальне правопорушення  і потерпілим.

Стаття 23. Особи, до яких застосовується пробація неповнолітніх:
Пробація неповнолітніх застосовується до осіб віком від 14 до 18 років:
- звільнених від кримінальної відповідальності за умови застосування пробації;
- звільнених від відбування покарання з випробовуванням;
- засуджених до покарання у виді  позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та громадських чи виправних робіт;
- умовно-достроково звільнених від відбування покарання.

Стаття 24. Порядок застосування заходів пробації неповнолітніх осіб, які вчинили кримінальні правопорушення
Підставою для застосування заходів пробації неповнолітніх щодо особи, що вчинила кримінальне правопорушення, є:
– рішення суду про звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням заходів пробації неповнолітніх;
– рішення суду про звільнення неповнолітньої особи від відбування покарання з випробуванням;
– рішення суду про умовно-дострокове звільнення неповнолітньої особи від відбування покарання з застосуванням заходів пробації;
У кожному випадку застосування до неповнолітньої особи заходів пробації неповнолітніх суд, використовуючи досудову доповідь щодо неповнолітньої особи, підготовлену працівником служби пробації, визначає умови, обмеження та обов’язки, які будуть призначені неповнолітній особі-правопорушнику, а також термін, протягом якого за неповнолітньою особою буде здійснюватися нагляд.

Стаття 25. Обмеження, обов’язки та умови, які можуть встановлюватися щодо неповнолітньої особи, яка вчинила кримінальне правопорушення або покладатися на неї.
До неповнолітньої особи, що вчинила кримінальне правопорушення, можуть бути встановлені наступні обмеження та умови та покладені наступні обов’язки:
– безоплатна суспільно-корисні робота (переважно у медичних та соціальних закладах);
– обмеження у часі перебування не за місцем постійного проживання;
– заборона на відвідування певних місць або територій та періоду, на який існує така заборона;
– відвідування занять з психологом протягом визначеного часу; 
– лікування від алкогольної та наркотичної залежності;
– участь у реабілітаційних або програмах, спрямованих на профілактику агресивної поведінки, мотивацію позитивних змін особистості, поліпшення соціальних стосунків тощо; 
– офіційно працевлаштуватися, пройти курс професійного навчання,  здобути освіту або взяти участь в освітніх програмах чи курсах.


Розділ 6.
ПРАВОВИЙ СТАТУС ПЕРСОНАЛУ СЛУЖБИ ПРОБАЦІЇ
Стаття 26. Вимоги до працівників служби пробації
Посаду працівника служби пробації може займати особа, яка за своїми моральними, діловими та професійними якостями здатна на високому рівні  виконувати обов’язки працівника служби пробації, створювати умови для успішної ресоціалізації осіб, до яких застосовано пробацію, надавати їм соціальні послуги та здійснювати за ними нагляд з метою убезпечення суспільства. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження. Посаду працівника служби пробації може займати особа, яка має вищу освіту у галузі права, психології, соціології, педагогіки.

Стаття 27. Волонтери служби пробації
Волонтерами служби пробації можуть бути особи, які виявили бажання брати участь у проведенні соціальної та виховної роботи з особами, до яких застосовано пробацію, та за своїми моральними та професійними якостями можуть виконувати доручення працівників пробації відповідно до цього Закону.
Служба пробації укладає угоду з волонтером пробації про співпрацю. 

Стаття 28. Права працівників служби пробації
Працівники державної служби пробації мають право:
– вимагати від осіб, до яких застосовано пробацію, виконувати обов’язки та дотримуватися умов, передбачених Конституцією України, законами України та встановлених рішенням суду;
– у встановленому законом порядку отримувати інформацію про осіб, до яких застосовано пробацію;
– викликати осіб, до яких застосовано пробацію, для реалізації соціальних, виховних, профілактичних та наглядових заходів;
– застосовувати попередження до осіб, які порушують умови пробації;
– відвідувати осіб, до яких застосовано пробацію, за місцем роботи, навчання або проживання;
– здійснювати контроль за виконанням обов’язків та дотриманням умов з боку осіб, до яких застосовано пробацію;
– в межах компетенції своєї діяльності мати доступ до кримінальних справ осіб, до яких застосовано пробацію.
 
Стаття 29. Обов’язки працівників служби пробації
 Працівники державної служби пробації зобов’язані:
– у межах своїх компетенції надавати особам, до яких застосовано пробацію, соціальну та психологічну допомогу;
– вести облік осіб, до яких застосовано пробацію;
– здійснювати контроль за виконанням обов’язків та дотриманням умов з боку осіб, до яких застосовано пробацію;
– не розголошувати інформацію, яка стала їм відома у процесі виконання службових обов’язків.

Розділ 6
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=45301
Copyright MyCorp © 2017